слід

I -у, ч.

1) Відбиток ноги чи лапи на якій-небудь поверхні. || Заглибини, смуги і т. ін., що залишаються на якійсь поверхні чи в просторі від переміщення чогось. Замітати сліди.

••

Іти́ по гаря́чих сліда́х — робити щось, не гаючи часу, відразу після того, що відбулося, сталося і т. ін.

2) Подряпина, рубець, пляма і т. ін., залишені чим-небудь; знак від чогось. || Те, що залишилося після кого-, чого-небудь, є ознакою чогось, свідчить про щось. || Характерний відбиток, який з'явився внаслідок чогось. || Наслідок чиєїсь діяльності, якої-небудь події і т. ін.

3) Те, що вціліло, збереглося від руйнування, нищення, загибелі і т. ін. || Рештки чого-небудь на чомусь. || перев. мн. Залишки того, що минуло, зникло.

4) заст. Земля, пісок і т. ін. з того місця, де ступала чиясь нога.

••

Проклина́ти слід кого, чий — проклинати кого-небудь.

5) У системах обробки інформації: а) послідовність викликів підпрограм, яка приводить до певної точки програми; б) вибіркові дані, отримані в результаті виконання програми.

••

Контро́льний слід — дані у формі логічно пов'язаних послідовностей подій, що використовуються для простежування операцій, виконаних над записами.

II присудк. сл., також з інфін.

Треба, необхідно, потрібно, варто. || Личить, годиться.

••

Куди́ [не] слід — туди, куди [не] можна, [не] дозволено і т. ін.

Як слід — а) добре; б) як годиться, як належить, як заведено.